Директор Нерубайського навчально-виховного комплексу "школа-гімназія"
Світлана Петрівна Зубрицька
розвитку особистості школяра, удосконалення навчально-виховного процесу в умовах впровадження Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти»
Муз. Дідур О.В.
Сл. Лукашевича О.О.
(1994 р.)
Ми живемо поблизу Одеси.
У селі Чорноморських степів.
Неабиякі в нас інтереси
Знать про Київську Русь й козаків.
Люба школа,хоч ти була бідна,
Та ми вдячні тобі без кінця.
І для нас ти зосталася рідна,
Бо батькам зігрівала серця.
Час минав,Нерубайське розквітло:
Нова школа,палац –як у сні
Хай гімназія дасть дітям світло!
Хай веселі лунають пісні!
Люба школа!Гімназія рідна!
Ти для нас мов проміння ясне.
Називатись ти матір’ю гідна,
Приведеш ти до щастя мене.
Прапорець у нас дуже примітний.
Ми за мир,проти воєн,руїн.
Храм науки хай буде примітним
Для всіх друзів із різних країн.
Люба школа,як матір любима!
Вийдуть вчені з нас і трударі.
І зостануться в пам’яті зримо
Вчитель,друзі,шкільні букварі.
|
|
Я –людина і мушу дбати,щобцвіла земля.
Любов і милосердя хай панують у моїй душі.
Сторінки роду свого знати і свято їх оберігати:
Вартий пошани сивий волос
І старенький тихий голос.
Ви тим зморшкам придивіться,
Станьте ближче і вклоніться.
Я люблю і шаную матір і батька своїх.
Дай же,Боже,щоб я виріс,
В школі гарно вчився,
Щоб я батькові і неньці добре відплатився.
Моя рідна школа –святиня моя:
Я шаную і поважаю вчителя свого.
Буду гідним скрізь і всюди,
Щоб нести вам радість,люди.
«…О слово рідне,що без тебе я?...»
«…Без пісні що співала мені мати,
Я навіть дня прожити би не зміг…»
І рушник той вишиваний,
Чи бабусин,а чи мамин,
Довго буду зберігати,
З ним повернуся до хати.
Людей буду я любити,
Добро і ласку їм чинити.
Святими для мене стануть слова:
«Людина людині –друг!»
Я буду нащадком свого великого роду
І матері-Землі!
